FACEBOOK TRIPADVISOR
БРОНЮВАННЯ ОНЛАЙН
БРОНЮВАННЯ ОНЛАЙН

Церкви і храми Львова. Топ-5 культових святинь

У Львові розміщена велика кількість сакральних архітектурних споруд – тут налічується понад 100 чинних храмів. Більшість з них належать до Української Греко-Католицької Церкви. Звичайно, багато святинь було збудовано вже після здобуття Україною незалежності, немало й з’являється нових. Але є такі, що були засновані ще у XIII-XIV століттях. Так, серед цього багатства культових споруд, трапляються навіть ровесники самого Львова, які пережили разом з ним напади, грабежі, пожежі, відбудови тощо.

Ще у давнину церкви служили не лише прихистком для нужденних та місцем для спілкування з Богом, але й осередком просвіти населення. Та й загалом у різні періоди вони виконували неоднакові функції.

Як відомо, за радянських часів атеїзм був офіційною ідеологією, а переслідування, репресії і масові вивезення священників і парафіян до Сибіру були звичним явищем. У цей період храми перепрофільовували у музеї, комори та склади для зберігання радянських атрибутів і артефактів. Багато з них були повністю спустошеними, пограбованими, стояли занедбаними, зачиненими чи взагалі за наказом радянської влади були зруйнованими.

Таким чином, місцеві святині протягом усієї історії свого існування, через різні історичні обставини, втратили немало церковного начиння, цінностей, змінювали свою конфесійну приналежність, зазнавали обвалів і руйнацій. Але вони не втратили свого призначення та функціонують і досі, щодень приймаючи чимало відвідувачів.

Якщо ви опинились у Львові чи тільки плануєте туди поїхати, відвідайте тутешні церкви і храми. Адже це одна з візитівок цього міста, що багато розповість вам про його історію. Навіть палким прихильникам атеїзму буде цікавим таке видовище. Тому що сакральна архітектура міста Лева вражає розмаїттям своїх форм, стилів, величністю конструкцій, навіює дух давнини тощо.

Дійсно, львівські храми і монастирі можна назвати культовими. Архітектори, що займались їх проектуванням, створювали свої шедеври на віки, не шкодуючи дорогоцінного оздоблення, цінних фресок і мармурових скульптур. Тому пропонуємо вам підбірку найвідоміших і найбільш відвідуваних храмів і церков Львова.

Архикатедральний собор Святого Юра

Собор святого Юра (раніше - катедральна церква святого Юра) належить до Галицької митрополії УГКЦ. Він є одним з об’єктів, внесених до Світової спадщини ЮНЕСКО. Також вважається головною святинею Львова і однією з основних для всіх українських греко-католиків.

Взагалі собор св. Юра – це цілий ансамбль споруд бароково-рококового стилю, що розпростерся на великій території Святоюрської гори. До складу ансамблю входять: сам собор, дзвіниця, митрополичі палати, інші приміщення – колишні монастирські келії, а також митрополичі сади.

За переказами, перші поселення ченців на Святоюрській горі з’явились близько 1280 року. Одним із таких був чернець Василь (Василиск), який у печері-келії в щоденних молитвах спокутував свої земні гріхи. Саме Василь порадив Левові Даниловичу побудувати тут храм з чернечими келіями та віддати під опіку святого Юрія.

Дерев'яна церква, побудована Левом Даниловичем у 1340 р., згоріла дощенту. Наступного року на тому ж місці стояла вже кам’яна святиня з дзвоном «Дмитром», який відлив майстер Яків Скора. Дзвін зберігся до наших днів і вважається одним з найстаріших в Україні.

Проте храм у той час ще не мав звичного для нас вигляду і згодом був знесений, а на його місці зведений новий. Так, лише у 1744 (1745) році австрійським архітектором Бернардом Меретином був розроблений проект собору святого Юра. За однією із версій, ідея будівництва храму належала митрополиту Андрею Шептицькому.

Після смерті Меретина розпочату роботу продовжив Клеменс Ксаверій Фесінґер – львівський архітектор німецького походження. Будівельні роботи тривали аж до 1764 року, а оздоблення собору закінчилось у 1770 - 1772 роках.

Фасад собору прикрашає скульптура святого Юрія Змієборця – покровителя Львова, виконана Іоанном Пінзелем. У крипті (підземеллі) собору знаходиться усипальня, де поховані визначні політичні і церковні діячі – митрополит Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий, кардинал Мирослав Іван Любачівський, князь Ярослав Осьмомисл.

Адреса: площа Святого Юра, 5.

Церква Пресвятої Євхаристії (Домініканський собор)

Церква Пресвятої Євхаристії більш знана у Львові як Домініканський собор (у минулому - костел Божого тіла і монастир домініканців). Церква належить до УГКЦ, є пам'яткою архітектури національного значення та входить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Споруда виконана у пізньобароковому стилі за західноєвропейським зразком. До нашого часу над головним входом до храму зберігся біблійний напис латинською мовою: «Soli Deo honor et gloria» («Єдиному Богу честь і хвала»).

Історія церкви є довготривалою та насиченою різноманітними подіями. З моменту збудування і до сьогодення вона встигла пережити не одну метаморфозу. Так, вважається, що на місці храму у давнину стояв палац князя Лева І, а поруч знаходилась палацова капличка святого Петра і Павла. Вона була зведена на прохання дружини князя Лева Даниловича - угорської принцеси-католички Констанції.

Згодом замість палацу і каплиці з’явився кам’яний костел ордену домініканців. Існує декілька версій стосовно долі князівського палацу і храму св. Петра і Павла. За однією з них, у 1407 році дерев'яний храм згорів дотла, а на його місці було розпочато будівництво готичного храму переважно за кошти багатих міщан. За іншою – ще до середини XIV ст. домініканці звели костел на руїнах княжого палацу і каплиці, використавши вцілілий фундамент і мури споруд.

У період між 1745-1748 роками готичний костел розібрали, оскільки у його склепінні з’явилися тріщини і він знаходився в аварійному стані. Сучасний вигляд собор почав набувати з 1749-му року. Саме тоді був закладений фундамент храму, спроектованого талановитим архітектором Яном де Вітте. Кошти на будівництво святині виділили гетьман великий коронний Юзеф Потоцький і польський магнат і меценат Микола Василь Потоцький.

З 1764 року роботу над фасадом церкви продовжив скульптор і архітектор німецького походження Себастіян Фесінґер. Він виготовив кам’яні статуї для костелу і дерев’яний різьблений орган. У 1865 році до храму прибудували 4-ярусну дзвіницю.

У радянські часи з приміщень святині і будівель монастирських келій зробили склади. А починаючи з 1973 року тут почав працювати Музей історії релігії та атеїзму. І лише у 1990-му році храм освятили на честь Пресвятої Євхаристії. Наразі у частині монастирських келій і дзвіниці церкви функціонує Львівський музей історії релігії. У музеї міститься значна колекція Біблій. Є навіть Острозька Біблія 1581 р. та Біблія паризького видання 1563 р.

Адреса: площа Музейна, 1.

Церква святих Ольги і Єлизавети

Церква святих Ольги і Євхаристії, раніше іменована як церква святої Єлизавети Угорської (Ельжбети), – це неоготична святиня, що належить до Української Греко-Католицької Церкви. На сьогоднішній день вона є найвищою спорудою у Львові, а її висота складає 88 метрів. Також будівля має оглядовий майданчик, розташований на висоті близько 50 метрів, з якого відкривається приголомшливий вид на старе місто.

Цей храм був зведений на честь імператриці Єлизавети Баварської (Габсбург), більш відомої за ім’ям Сісі. Вона була дружиною цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. У віці шістнадцяти років життя юної імператриці, яка нещодавно одружилася, трагічно обірвалось.

10 вересня 1898 року італійський анархіст - Луїджі Лучені заточеним напилком наніс Єлизаветі удар прямісінько в серце. У цей день Сісі прогулювалась берегом Женевського озера (Швейцарія). І, як і зазвичай, була без охорони, тому стала легкою жертвою для молодого вбивці. Отримавши тяжке поранення, імператриця не припускала, що воно стане смертельним для неї. Тому зійшла на борт пароплава Geneve, який прямував до міста Монтре – відомого курорту на заході Швейцарії. Там вона і померла від внутрішньої кровотечі.

Після скоєння вбивства Лучені був спійманий перехожими і відданий під суд. Йому присудили довічне ув’язнення, але у 1910 році у віці 37 років його знайшли повішеним у камері. Мотивом для вбивства стало бажання Луїджі знищити багатих вельмож, що масово приїжджали на відпочинок до Швейцарії. Адже вони, на його думку, незаслужено користувались усіма благами життя, не займаючись при цьому нічим, крім неробства і дармоїдства.

Тому, коли його план убити претендента на французький трон - принца Філіпа – зірвався, він вирішив обрати легшу мішень в особі Єлизавети Баварської. По суті, йому було байдуже кого вбивати. Головне, щоб це був хтось із представників королівської родини.

Після цієї трагічної події було вирішено збудувати храм в пам'ять про передчасно загиблу австрійську імператрицю. Кошти на зведення церкви виділила польська громада, а саме - залізничники для їхньої парафії. Тому що у той час залізничний транспорт інтенсивно розвивався. Відповідно і кількість польського населення, задіяного у сфері обслуговування залізничного транспорту, невпинно росла і потребувала задоволення їхніх релігійних потреб.

Так, будівництво костелу розпочалося у 1903 році (за іншими даними, у 1902 році храм уже був зведений, про що свідчить фото, зроблене у той час). Місце розташування для споруди було обрано неспроста. Римо-католицький костел мав закривати греко-католицький собор святого Юра, до якого ходили українці, від очей всіх тих, хто прибуває на головний вокзал міста. Храм будувався протягом восьми років, і у 1911 був остаточно завершений. А сам 73-річний Франц Йосиф I заклав перший камінь у фундамент церкви, присвяченої його покійній дружині.

Архітектором виступив Теодор-Мар’ян Тальовський – професор Львівського політехнічного інституту польського походження, що виграв у конкурсі, створивши проект майбутньої святині. До того ж до оздоблення костелу доклали своїх сил такі талановиті скульптури, як: П. Війтович, Ю. Шостакевич, Л. Жепіховський тощо, художник - К. Сіхульський. Так, фасад споруди прикрашає скульптурна композиція «Розп’яття», яку виготовив Петро Войтович.

Адреса: площа Кропивницького, 1 (Привокзальна).

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці

Вірменський собор – єдиний у Західній Україні храм Вірменської апостольської церкви. Він є пам'яткою архітектури національного значення, що знаходиться в історичному центрі Львова – зоні Світової спадщини ЮНЕСКО.

Вірменський кафедральний собор був побудований у другій половині XIV ст. Будівництво храму тривало сім років (1363–1370 рр.) під проводом львівського будівничого Дорінга, який, імовірно, також причетний до спорудження собору святого Юра.

Протягом усього часу свого існування церква виступала не лише духовним, але й громадським центром для вірменської общини у Львові. Пізніше поруч з собором з’явився цілий комплекс споруд (XIV - початок XX ст.) – ансамбль Вірменського собору. Оскільки найперше з’явився храм, то він почав слугувати архітектурним центром всього ансамблю. Інші ж будівлі групуються навколо нього, утворюючи 3 маленькі замкнуті дворики: монастирський (північний), східний і південний.

Так, до ансамблю входять такі споруди:

До XVII століття храм багато разів реконструйовувався. Але після того, як сталася пожежа у 1712 року, відбудовувати святиню почали у бароковому стилі. Період суттєвої реставрації споруди припав на 1908–1927 роки. Вона здійснювалась під проводом відомого польського архітектора Франциска Мончинського. У цей час з’являються нові фрески, мозаїки, орнаментальний розпис стін і вітражів. А в 1930 року було встановлено новий головний вівтар та престол, виготовлений за проектом архітектора Вітольда Мінкевича.

У радянський час служби у Вірменському соборі не проводились. Він почав виконувати функцію фондосховища Львівської картинної галереї. А з 1953 року з приміщень святині зробили музей імені Леніна. І лише після здобуття Україною незалежності собор повернули вірменській общині. Так, 6 січня 2001 року тут вперше за більш ніж півстоліття було проведено богослужіння.

Попри численні реконструкції, які пережив собор, в його інтер’єрі збереглись стародавні елементи. Наприклад, до наших днів дожив фресковий розпис, датований XV століттям. Також збереглася вежа-дзвіниця, збудована у 1570-1571 роках. Триярусна дзвіниця містить прохід, який слугує входом до церковного подвір’я.

Крім того, на території ансамблю Вірменського собору знаходяться рештки древнього вірменського кладовища. Деякі надгробні плити, розташовані тут, налічують понад 600 років. Їх перенесли сюди зі старовинних цвинтарів при монастирях, які перестали існувати декілька століть назад. Також особливістю Вірменського собору є його давні епітафії (надгробні написи). Вони висічені латинською мовою і датуються XVI- XVIII ст.

Таким чином, архітектура Вірменського кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці є синтезом орієнтальних мотивів, традиційних вірменських і візантійських елементів, поєднаних із тогочасними західноєвропейськими тенденціями в будівництві. А окремі деталі в інтер’єрі цього собору, а також скульптури і епітафії вказують на вплив різних стилів, включаючи ренесанс, бароко і готику. Богослужіння в храмі проводяться щонеділі об одинадцятій годині вірменською, українською та російською мовами.

Адреса: вул. Вірменська, 7/13. Г

арнізонний храм святих апостолів Петра і Павла

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла – колишній єзуїтський костел. Наразі це церква Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ. Храм святих апостолів Петра і Павла є першою спорудою ранньобарокового стилю у Львові.

Прототипом для святині стала Церква Святого Імені Ісуса (Іль-Джезу) в Римі – соборний храм Товариства Ісуса (ордена єзуїтів). Ця святиня була збудована в XVI ст. та є близькою до естетики бароко. Саме за зразком Іль-Джезу будувались єзуїтські костели по всій Східній Європі. Наприклад, копією римського храму є Колегіальний костел Святої Трійці, що на Волині.

У 1540 році було засноване Товариство Ісуса (Єзуїтський орден) – найбільший католицький чернечий орден. Члени якого у 1590 збудували у Львові перший дерев'яний костел Товариства Ісуса. А в 1610 році розпочалось спорудження кам’яної святині. Кошти (40 тисяч злотих) на зведення храму виділила польська шляхтичка і меценатка Ельжбета Луція Сенявська.

Протягом 1613–1614 років зведення споруди відбувалось під керівництвом Себастіяна Ламхіуса. Починаючи з 1618 і по 1621 рік головним архітектором став Джакомо Бріано – єзуїт італійського походження, якому належать декілька проектів костелів у різних європейських країнах. У 1630 році будівництво храму було завершено.

Протягом 1736—1737 рр. скульптори Томас Гуттер та Конрад Кутшерайтер працювали над створенням вівтарів для храму. У 1740 році костел пережив суттєву реконструкцію, під час якої з храму прибрали пам'ятний надгробок похованої тут меценатки Ельжбети Сенявської. 23 липня 1741 року у костелі помістили мощі св. Бенедикта, що зберігалися в маєтку коронного конюшого Юрія-Станіслава та його дружина Маріанни Терези із Дідушицьких, за кошти яких і відбувалась перебудова споруди.

З 1775 по 1848 роки костел слугував парламентською установою: тут проходили засідання Галицького станового сейму. Після 1848 року храм неодноразово зазнавав різноманітних ушкоджень: під час бомбардування міста гарматними ядрами було пошкоджено покрівлю будівлі. А дві світові війни додали ще більших руйнувань.

За радянських часів храм, із зрозумілих причин, стояв зачиненим. А в 1970 року приміщення святині перетворили на книгосховище. Так, в стінах костелу знаходилось більше ніж 2,3 млн книг, переданих туди на зберігання з фондів наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

І лише через 65 років храм святих апостолів Петра і Павла нарешті відчинив свої двері для прихожан. 8 липня 2010 року Львівська міська Рада передала святиню Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ. А 6 грудня 2011 року відбулось її урочисте освячення, приурочене до 20-ї річниці створення Збройних Сил України.

У зв’язку з тим, що протягом певного часу у минулому (1773-1775 рр.) храм функціонував як військова гарнізонна церква, то було прийнято рішення передати його в опіку капеланам Центру військового капеланства Курії Львівської Архиєпархії. На релігійні чи військові свята у Гарнізонній церкві святих апостолів Петра і Павла відбуваються урочисті заходи. Участь у таких заходах беруть не лише парафіяни, але і військовослужбовці, курсанти, офіцери, командування Збройних Сил України. Також у гарнізонному храмі відспівують львів’ян – учасників ООС, які загинули під час військових дій на Сході України.

Нетипова ця святиня і тим, що тут регулярно проходять концерти сакральної музики, духовні вечори, хорові співи тощо. Такий захід варто відвідати хоча б тому, що церква має неймовірну акустику, що робить звучання схожим на ангельський спів. До того ж, підземелля храму відкрите для щотижневих нічних екскурсій.

Адреса: вул. Театральна, 11.

В якому готелі краще зняти номер?

Звичайно, найкраще обирати готель, розташований в історичному центрі Львова біля вокзалу. Адже це найбільш давня і цікава частина цього місця, що входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тут знаходиться переважна більшість визначних культурних і архітектурних пам’яток. Зокрема храми і церкви з неповторною історією, самобутні музеї і театри та багато інших унікальних місць і закладів.

Якщо ви плануєте відвідати славетне місто Лева чи вже знаходитесь тут, проте не можете визначитись з вибором комфортного місця проживання, рекомендуємо вам зупинитись у готелі «RIUS». «Ріус» - це 4-зірковий готель, що знаходиться у самісінькому серці Львова (вул. Гнатюка, 12А).

Розвинена інфраструктура центру міста дозволяє легко та швидко дістатись в будь-яку його точку. Так, до культових храмів і церков з готелю «Ріус» ви можете добратись менш, ніж за 10 хв. До того ж тут зосереджена велика кількість магазинів, торговельно-розважальних центрів, а також кафе та ресторанів на будь-який смак і гаманець. А без цього не буває повноцінного відпочинку.

Що не менш важливо: неподалік від готелю знаходиться головний залізничний вокзал і міжнародний аеропорт. Тому ваша поїздка не буде такою виснажливою і тривалою. Ніякого трансферу через усе місто і декількох кварталів з важкими валізами. А після приїзду вас чекатимуть наші вишукані, комфортабельні номери, висококласний сервіс та смачні страви ресторану з відкритою кухнею.

Таким чином, проживання у готелі «Ріус» – це можливість краще познайомитись з прекрасним містом Лева, пізнати і насолодитись його особливою архітектурою, атмосферою і розважальною частиною. А отже, забезпечити собі якісний, приємний та яскравий відпочинок без зайвих турбот.

Замовити готельний номер можна за телефоном: +38 097 970 02 20 або через інтернет, заповнивши на офіційному сайті готелю - rius-hotel.lviv.ua просту онлайн-форму. На вибір гостей представлені такі види номерів:

День незалежності у місті Лева

А Ви їдете до Львова на День Нежалежності? Пропонуємо останні дні літа провести і відсвяткувати в місті Лева. Не даремно Львів готує чудову програму, а готель Rius дарує приємні знижки. В період 20.08-26.08 включно пропонуємо проживання на 4 (чотири) ночі за ціною 3 (трьох) в номерах усіх категорій. А також пропонуємо розміщення дітей на додатковому ліжку (без урахування сніданку) з батьками безкоштовно. Ви обовязково наберетесь сил для нових звершень- це Вам гарантуємо ми, готель Rius. Приїжджайте до Львова, номерів вистарчить для усіх. Бронювання номерів по номеру тел. +38 0979700220 та електронною адресою info@rius-hotel.lviv.ua

Ми знаємо,що Львів відкривається з першої поїздки. Але місто має неймовірний шарм і манить туристів все більше і більше. Тому впевнені, що екскурсія містом, навіть для самих частих гостей міста, буде чудовим подарунком. При бронюванні номеру від двох діб на сайті або на рецепції готелю, індивідуальна екскурсія Львовом для Вас у подарунок. Лише уточніть зручний для Вас час і закоханий в місто, цікавий оповідач-гід буде чекати в лобі готелю.

Ми вважаємо, що кожен турист та гість готелю RIUS має право на своє ідеально фото у Львові. І саме тому, при бронюванні номеру на сайті або на рецепції готелю від трьох діб, Ви отримуєте 30-ти хвилинну фотосесію в подарунок. Від Вас потрібен лише хороший настрій і посмішка, а RIUS попіклується про все решта. І звичайно для тих хто захопився і вже уявив себе моделями фотопроекту журналу Vogue, у Вас буду можливість продовжити фотосесію за додаткову плату. І до речі, до усіх бронювань додаємо можливість раннього заїзду або пізнього виїзду безкоштовно (при наявності вільних номерів).

Способи оплати: